Як виховати добру дитину
Батьківство

Як виховати добру дитину (Частина 2)

Share Button

Продовжуємо писати про те, як виховати доброю Вашу дитину. Не забудьте перечитати початок статті “Як виховати добру дитину”.

Глибоко вдихніть перед тим, як давати вказівки дитині

Співпереживайте Вашій дитині, оскільки емпатія впливає на багато емоційних станів малечі. Ми, батьки, досить часто втручаємося в дитячі ігри прямими вказівками: “Віддай назад іграшку!” чи “Не можна це брати. Це — не твоє”. Порівняйте з: “Я бачу ви вдвох хочете цю іграшку. Давайте вирішимо…”

Покарання та сором не дорівнюють дисципліні. А насправді — секретний інгредієнт батьківства — дисциплінувати власне себе перед тим, як ми привчаємо до дисципліни дитину. І часто, будемо відвертими, не дитина потребує тайм-ауту, а саме мама чи батько. Одного разу підслухав таку фразу: “Іноді мама була мамою. Іноді вона ставала монстром. Виходить, що мене виростив Мамстер”. А Ви ж не хочете, щоб Вас діти пам’ятали, як Мамстерів та Татстерів?

Лють і покарання можуть контролювати поведінку протягом короткого часу. І діти, які бояться батьків, зазвичай, поводять себе добре. Та я запевняю Вас, що залякування та покарання як засіб боротьби з тим, що Вам не подобається, знижують дитячу самооцінку та будують оборонну лінію, силу якої Ви так чи інакше відчуєте в майбутньому.

Дитина може добре приховувати своє справжнє “я”, залягти в підпілля. А моя робота психіатра полягає в тому, щоб позбавитися цієї оборонної лінії та “перероджених дітей” безпечним шляхом. Тому, будь ласка, допоможіть мені. Не кидайте вогняні стріли у власних дітей, які спонукають їх будувати цілі фортеці навколо їхніх сердець.

Відповідайте за власні помилки

Людям властиве робити помилки. А батькам ще більше. Немає такого поняття, як ідеальні батьки. Всі ми іноді кричимо чи говоримо неправильні речі. Варто вибачатися: “Чи може мама зробити це інакше?”.

Скажіть, що б Ви зробили інакше, якщо б могли повернути час назад. Це формує Вашу відповідальність за вчинки, яка є водночас доброю та шанобливою. Довіра. Вона теж з’являється. Подумайте про партнера, який вибачається, коли неправий, замість захищатися. Це чудова якість.

Підкреслюйте важливість доброти і характеру

Коли Ви переглядаєте характеристику свої дитини, з самого початку подивіться на графу про характер та співпрацю. Та продовжуйте ж у тому дусі, коли Ваша дитина допомагає товаришу, ділиться своїми речами чи знаннями, допомагає бездомним тваринам. А коли Ваше чадо говорить: “Дякую, що підвезла мене на танці”, то й Ви їй скажіть, що Вам було приємно це зробити, і що для Вас довіра дитини багато значить.

Мінімізуйте взаємовідносини дитини з гаджетами

Батьки досить часто задають питання, чому рівень тривоги та занепокоєння так стрімко піднявся вгору. Думаю, що частина залежить від самих батьків та того тиску, який вони створюють для своїх дітей. А на додачу ще й вагон всієї тої негативної інформації з мас медіа. Саме зараз ЗМІ формують образи страху в наших дітей, замість доброчинності та співчуття.

Новини про терористичні атаки, шкільну стрілянину, всілякого виду жорстокість — головні на телебаченні та в інтернеті. Вже не пишу жодного слова про всі ті кінемотографічні новинки, що ними нашпиговують дітей різноманітні кіностудії. А як у всьому цьому вирі негативу лишиться місце для співчуття та любові? Саме ми, батьки, маємо будувати захисний бар’єр від негативу та залучати їх до позитивних видів діяльності.

Хороша новина полягає в тому, що співчуття та доброзичливість у дії мають позитивні корисні ефекти для мозку. Гарвардське дослідження проводило експеримент з рівнем серотоніну — гормону щастя — у студентів, які дивилися кіно про матір Терезу, що турбувалася про людей у Калькутті. Вони виявили у цих підвищений рівень серотоніну у слині.

Так чому ж може нас навчити це дослідження? Тому, що насправді те, що ми дивимося має значення. А окрім серотоніну ще й рівень окситоцину підвищується. Окситоцин — це гормон любові та зв’язку, що знижує артеріальний тиск. Доброта ще й сприяє виробленню дофамінів, які відповідальні за гарний настрій та мотивацію.

Навчайте дітей співчувати

Співчуття — це перехід від самозакоханого руйнівного світу до більш широкого місця піклування та спорідненості, де всі кордони зникають

— Gregory Boyle

Слова отця Грегора Бойля (Gregory Boyle) — хліб для роздумів та дій.

На жаль, культура “селфі” зовсім не допомагає нашим дітям ставати щасливішими та більш задоволеними життям. А от дослідження показують, що чим більше ми гуртуємося, тим щасливішими можемо стати. Тому, давайте проводити більше часу зі своїми дітьми, ніж робити наступне “селфі”. А у нашому сучасному світі дуже важливо вчити дітей доброзичливості, повазі та співчуттю. Це не важко.

Уступіть місце в метро. Допоможіть жінці вийти з автобусу. Погодуйте голодне цуценя разом. Віддайте частину речей тим, хто потребує. Для дитини такі моменти важать дуже багато. Те, що ми даємо — важливіше за те, що отримуємо.

Від того, що ми отримуємо ми можемо добре жити, а те, що даємо і робить наше життя

— Артур Еш (Arthur Ashe), відомий тенісист

Джерело: goop.com

Коментарі